Золотоус Олександр Васильович

Народився Олександр Васильович на Полтавщині 5 березня 1943 року.

В 14 років пішов працювати в рідний колгосп, спочатку телятником, а потім обліковцем на МТФ, причіплювачем, помічником комбайнера, обліковцем тракторної бригади.

Вже на цих посадах він проявив свої організаторські здібності і в 17 років очолив одну з найбільших комсомольських організацій району.

Після служби в армії працював бригадиром МТФ, згодом токарем на заводі "Серп і молот" в місті Харкові. Одночасно навчався на заочному відділенні Полтавського сільськогосподарського інституту на факультеті агрономії.

З березня 1967 року став працювати в радгоспі "Салтівський", де проробив 15 років. Спочатку нормувальником в техмайстерні, потім бригадиром овочевої бригади, агрономом-насіннєводом, головою робочкому, головним агрономом, секретарем парткому.

Де б не працював Олександр Васильович, він з усією відповідальністю відносився до роботи, як вимогливий керівник (в першу чергу до себе), умілий організатор, досвідчений фахівець, цілеспрямований у досягненні поставленої мети.

Але ніколи не забував про людей, відстоював їх права і допомагав.

Також робота з паперами не могла затьмарити його любові до землі.

В грудні 1982 року О.В. Золотоуса обирають головою правління колгоспу "Маяк".Це були яскраві роки життя О. Золотоуса. Багато було зроблено для господарства і його людей. За роки його роботи в колгоспі "Маяк" господарство отримало багато нагород, а люди були удостоєні високих відзнак держави. Так, одна з ферм була нагороджена срібною медаллю ВДНГ СРСР. Доярки і телятниці одержали золоті та срібні медалі ВДНГ.

Олександр Васильович був людиною вимогливою, але справедливою, доброю та чуйною. Він не міг терпіти п’яниць та ледарів, проте ніколи не держав зла на людей.

За 7 років роботи головою правління колгоспу "Маяк" для колгоспників було збудовано 49 житлових будинків, ФАП – один з кращих в районі, двоповерховий будинок тваринників з кабінетом фізіотерапії, масажним кабінетом, душовими, сауною з плавальним басейном та іншими зручностями для тваринників. Були збудовані накриття для зберігання с/г техніки, цех по охолодженню та зберіганню молока, планувалась переробка молока. Почалось будівництво торгівельного центру.

Щоб забезпечити роботою молодь та мати резерв кадрів, організували цех з виробництва взуття, де працювало близько 50 чоловік.

Скільки ще планів і задумів було у Олександра Васильовича на майбутнє для того, щоб молодь не їхала з села, а мала все необхідне для праці і відпочинку! Та мріям не судилось здійснитись…

Великі випробування долі випали на плечі О. Золотоуса починаючи з 1992 року, коли його призначили директором дослідного господарства "Гонтарівка" інституту тваринництва Академії аграрних наук України. На той період це було розвалене та занедбане господарство, яке займало 243 місце з 245 господарств академії. Але вже через декілька років завдяки зусиллям цього талановитого керівника і сумлінної праці колективу господарство "Гонтарівка" займало вже 9-те місце по Академії.

Директору з його енергійністю, здатністю у найскладніших ситуаціях знаходити правильні рішення вдалося не лише зберегти тваринництво, а й наростити його. Домогтися того, що господарство "Гонтарівка" впевнено увійшло в число передових господарств району та ААНУ.

Зі своєю командою досвідчених спеціалістів та керівників О.В. Золотоус привів до ладу всі споруди, побудував багато житла для співробітників, забезпечив результативний процес роботи. Була оновлена сільгосптехніка та техніка для тваринництва, організована переробка сільгосппродукції – пекарня хлібо-булочних виробів, виготовлення круп, макаронних виробів, борошна та олії.

Своєю напруженою працею Олександр Васильович досяг збільшення поголів’я дійного стада корів та поголів’я корів м’ясної породи. В тваринництві господарства і досі діють 4 племзаводи (племзавод по вирощуванню чорно-рябої породи корів, свиней Уельської породи та Української м’ясної, корів Шароле та овець), а також 2 племпродуктори овець.

Це все допомагало людям вижити в скрутні часи.

Та як завжди не забував Олександр Васильович проявляти увагу до робітників та пенсіонерів господарства, яким постійно надавали матеріальну допомогу. Та особливу увагу директор приділяв молодому поколінню.

Він завжди повторював: "Ми повинні дбати про пенсіонерів та дітей".

Завдяки діяльності О. Золотоуса 8-ми річну школу перевели в 11-річну.

Кожен рік за рахунок господарства у вищих навчальних закладах та с/спеціальних закладах навчалось 10- 12 дітей. При школі був організований духовий оркестр, який діє і по цей час та є прикрасою всіх свят господарства.

Багато зусиль Олександр Васильович доклав для зміцнення матеріальної бази дитячого садочку, де діти перебували безкоштовно.

За свій довгий трудовий шлях О. Золотоуса неодноразово обирали депутатом райради, членом бюро райкому партії, він був делегатом 4-го Всесоюзного з’їзду колгоспників, делегатом 19-ї Всесоюзної партійної конференції.

Також О.В. Золотоус був учасником Міжнародних с/г виставок в Німеччині, Франції, Голландії, а також на виставці навчанні в США, де одержав диплом менеджера молочного тваринництва.

В кінці 2004 року пішов на пенсію, але потім був обраний головою профспілки працівників сільського господарства Вовчанського району. Коли Олександр Васильович остаточно пішов на заслужений відпочинок, він не міг сидіти без діла та зайнявся своєю улюбленою справою – бджільництвом.

О. В. Золотоус має нагороди: орден "За заслуги" ІІІ ступеню, медаль "За доблесну працю", медалі "Ділова людина України" 2000 року та 2002 року, медаль "Лідер ХХІ століття" та срібну медаль "10 років незалежності України". Також Олександр Васильович занесений до почесної книги "500 впливових особистостей Харківської області".

 

На сайті

На даний момент 17 гостей на сайті

Президент України

Урядовий портал

Харківська державна адміністрація

Wediz.com!